Гранат

Історія траволікування донесла до нас цікаві відомості про гранату. З давньогрецької міфології дізнаємося, що Прозерпіна не покинула Плутона лише тому, що він упросив її розділити з ним навпіл плід граната. Звідси пішло повір'я, що гранат завжди треба ділити з коханою людиною. Астрологи вважають, що там, де безсила медицина, сік граната допоможе тим, хто народився під знаком Овна. Гіппократ прописував сік граната при болях у шлунку, шкірку плодів - прідізентеріі і для загоєння ран. Лікарі Стародавнього Риму, Індії, Вірменії відварами коренів і кори виганяли стрічкових глистів. Араби вживали гранат при шлунково кишкових розладах і головних болях. Білі перемички між зернами сушили і додавали в чай ​​при нервовому збудженні, тривозі, безсонні.У лікувальних цілях і понині використовуються кора деревця і його коріння, квітки, кірка плодів, сік із зерен.
***
Враховуючи серйозні протипоказання, самолікування проводити небажано. При лікуванні гранатом не можна забувати, що плоди протипоказані для хворих із хронічними запорами, при тріщинах в прямій кишці і геморої. Запор, викликаний гранатом, при потугах і спорожнюванні нерідко викликає кровотечу. При перевищенні дозування здатні спровокувати шлунково кишкові кровотечі і препарати з кори граната. У корі містяться алкалоїди, які можуть викликати повну сліпоту. Відвари кори і коренів, що застосовуються для вигнання стрічкових глистів та при кісткових переломах, протипоказані при гіпертонії, так як сильно підвищують тиск. Навіть у людини з нормальним або зниженим тиском такі відвари при передозуванні можуть викликати запаморочення, загальну слабкість, блювоту, судоми, ослаблення зору. Гранат протипоказаний при гепатиті і гострому нефриті. Сік небажано поєднувати з іншими ліками, особливо з антигістамінними препаратами.